Легеневі гельмінти котів Aelurostrongylus abstrusus

                                                                          

 

    Aelurostrongylus abstrusus- це невеликі нематоди, довжиною 5-10 мм та завширшки менше 100 мкм, які паразитують в бронхах та паренхімі легень котячих (свійських та диких). Їх вважають найбільш відомим та широко розповсюдженим з усіх легеневих гельмінтозів. Є відомості про виявлення цього збудника в країнах Європи (Італія, Греція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Данія, Швеція, Албанія), Північній та Південній Америках (США, Бразилія, Аргентина), Азії, Африки, Австралії та Океанії.

Життєвий цикл та шляхи передачі збудника

   Дефінітивним господарем є котячі. Обов'язковий проміжний господар – різні види равликів та слимаки (доведені в дослідженнях Helix aspersa, Achatina fulica). Паратенічним господарем та основним джерелом небезпеки для котів можуть бути мишоподібні гризуни, ящірки, жаби, птахи, таргани.

Можливі господарі для Aelurostrongylus abstrusus

Дорослі особини Aelurostrongylus abstrusus паразитують в легенях та бронхах котів, де самки паразитів відкладають яйця, з яких вилуплюються личинки стадії L1. Далі ці личинки, разом із слизом, з дихальних шляхів відкашлюються в ротову порожнину та проковтуються твариною. Надалі личинки L1потрапляють у зовнішнє середовище разом з каловими масами котів. Згодом личинки L1заражують равликів чи слимаків, розвиваються в їх тілі та кілька разів линяють до інвазійної стадії L3. Термін розвитку личинки L1у стадію L3 буде залежати від біологічного циклу молюсків, що прямо пропорційно пов’язано з температурою навколишнього середовища. Надалі можливо зараження котів при з’їданні такого равлика чи інвазування паратенічного господаря. Коли кішка з’їсть проміжного господаря, личинки L3звільняться в її ШКТ та мігрують з кров’ю та лімфою до легень.

Сьогодні основним шляхом зараження котів збудником Aelurostrongylus abstrusus вважається оральний. Є відомості про можливість зараження котів через споживання води, в якій загинули молюски інфіковані личинками L3. Також ймовірність вертикального шляху передачі збудника (мати-потомство) вважається досить високою, адже описані випадки виявлення дорослих збудників у тварин 8-тижневого віку. Дослідженнями було встановлено, що препатентний період складає 4-6 тижнів. Виділення личинок проходить кілька місяців (приблизно 4), але личинки виділяються періодично.

Цикл розвитку Aelurostrongylus abstrusus:

1. Зараження дефінітивного господаря;А – Паразитарні вузлики в тканинах легень; В – Бронхіола; С – Артеріола;

2. В бронхіолах з D– яєць вилуплюються Е – личинки L1, які разом з F– клітинами запалення відкашлюються до рота та проковтуються;

3. Личинки L1 виділяються разом з калом;

4. Різноманітні види равликів проміжні господарі L1 – L3;

5. Паратенічні господарі – основне джерело захворювання.

 

Найбільш вірогідна група для зараження це молоді дикі чи домашні коти на вільному утриманні у зв’язку з їх мисливською поведінкою.

                 Клінічні ознаки

Інтенсивність клінічних проявів захворювання може відрізнятися залежно від віку тварини та кількості паразитів. Більш тяжкий перебіг хвороби спостерігається у тварин до 1 року. Тварини інвазовані личинками L3 в кількості <100 особин можуть не проявляти явних клінічних ознак, але за умови наявності >800 личинок можуть розвиватися значні зміни в легенях, навіть до летального наслідку.

Симптомами можуть бути відставання в рості та розвитку тварини, зниження активності, періодична лихоманка, летаргія, лімфаденіт, кашель, задишка, черевний тип дихання, патологічні шуми при диханні, розвиток бронхопневмонії, яка з часом може бути ускладнена плевритом, гідро- чи пневмотораксом. Описані випадки розвитку легеневої гіпертонії, як наслідок правобічної гіпертрофії серця пов’язаної з ексцентричною гіпертрофією. За умови тяжкої інвазії, виділення значної кількості личинок L1, у тварини можливий розвиток симптомів ентериту, з послабленням консистенції калових мас.

Біохімічні показники крові найчастіше лишаються без змін, а в клінічному аналізі можна спостерігати лейкоцитоз, еозинофілію, в деяких випадках лімфоцитоз.

Після загибелі гельмінтів в легенях можуть розвиватися зміни, які імітують астму кішок.

Ускладнення перебігу захворювання може бути пов’язано з супутніми бактеріальними, грибковими, вірусними інфекціями. Є дані про виявлення разом з Aelurostrongylus abstrusus таких збудників бактеріальних інфекцій, як: Salmonella typhimurium,  Pseudomonas spp. та Escherichia coli. Вважається, що ці кишкові збудники були занесені в респіраторну систему з кишечника під час міграції личинок гельмінта. Також описані випадки можливого одночасного зараження тварин кількома видами легеневих гельмінтозів, такими як: Oslerus rostratus, Troglostrongylus brevior, Troglostrongylus subcrenatus, Capillariaaerophila, Paragonimusspp.

Діагностика

Личинки L1 доситьлегкоможна виявити в свіжих зразках калу котів. З цією метою можна використовувати нативний мазок калу, флотаційні методи з гіпернасиченими сольовими розчинами, але найкращим є метод Бермана, заснованийна позитивному гідротропізміличинокживихнематод. Але його недоліком є тривалість проведення дослідження (мінімум 24 години) та необхідність проведення триразового дослідження з метою отримання найбільш достовірного результату. Недоліком всіх методів дослідження калу є те, що вони будуть достовірними тільки в патентний період хвороби.

                                                                  

              Личинки в калі, флотація з сульфатом цинку                              Личинка в калі, метод Бермана

Личинки також можна виявити при цитологічному дослідженні матеріалу, отриманого  шляхом БАЛ (бронхоальвеолярний лаваж) чи ТАПБ (тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія), але з більш низкою чутливістю ніж дослідження калу. Тому проведення більш інвазивних процедур тваринам з тяжкими респіраторними захворюваннями не завжди виправдано.

Існує можливість виявлення антитіл до Aelurostrongylus abstrusus шляхом проведення серологічних досліджень методом ІФА (імуноферментний аналіз). Цей метод дозволяє виявити збудника вже з 3 тижня від моменту зараження, але не дозволяє розрізнити активну стадію захворювання з хронічним перебігом чи раніше перенесеним захворюванням.

Значного прогресу досягнули в діагностиці з появою молекулярних методів дослідження. ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) випробувана на різних біологічних матеріалах (фекалії, матеріал метода Бермана, змиви БАЛ) отриманих від спонтанно інфікованих котів. Специфічність та чутливість цього методу склали 100% та 96,6%. Цей метод дозволяє проводити ранню діагностику захворювання.

Проблемою діагностики на даний момент є неможливість проведення ІФА та ПЛР в нашій державі.

Додатковими методами діагностики, які спрямовані не для прямого виявлення Aelurostrongylus abstrusus, а для встановлення тяжкості змін в організмі тварини в результаті дії збудника, є клінічний аналіз крові та оглядове рентгенологічне дослідженні органів грудної порожнини в двох проекціях (LL, DV(VD).

                  Кіт 9 місяців, з симптомами ураження респіраторної системи, підтверджений гельмінтоз

 Кіт 9 місяців, з симптомами ураження респіраторної системи, підтверджений гельмінтоз 

   

                     Кіт 2 роки 5 місяців, з симптомами ураження респіраторної системи, підтверджений гельмінтоз

    

          Кіт 3 місяці, з симптомами ураження респіраторної системи, підтверджений гельмінтоз

Лікування

Інформація про ефективність різних препаратів при лікуванні Aelurostrongylus abstrusus доступна як з наукових контрольованих досліджень так і з окремих відомих клінічних випадків з усього світу. На даний час є дані про результативному сумісному та окремому застосуванню препаратів групи бензимідазолу, та макроциклічних лактонів.

Вторинні бактеріальні інфекції можуть погіршувати перебіг захворювання, тому найчастіше у випадках з симптомами бронхопневмонії разом з основним лікуванням також застосовують антибіотики широкого спектру дії разом з кортикостероїдами в протизапальних дозах.

За наявності гідро- чи пневмотораксу потрібно проведення торакоцентезу та медичної підтримки у відділенні інтенсивної терапії з використанням оксигенотерапії.

Прогноз

         У випадку інвазії Aelurostrongylus abstrusus пізній діагноз та лікування можуть призвести до ураження серцево-легеневої системи з летальним наслідком, а рання діагностика покращує прогноз. Який буде відрізнятися в кожному індивідуальному випадку, ґрунтуватися на базі клінічних змін (задишка, ціаноз) та рентгенографічних даних про патологічні зміни в структурі органів респіраторної системи.

Профілактика

         Безпритульні собаки та коти з вільним доступом до вулиці мають більшу ймовірність заразитися Aelurostrongylus abstrusus в ендемічних зонах. Виключення можливості тварини полювати є єдиним превентивним засобом профілактики зараження. Регулярне застосування препаратів групи макроциклічних лактонів може використовуватися з профілактичною метою.

Автор - Ігор Руденко, лікар ветеринарної медицини (спеціалізація - паразитологія).